Постмодерна гра набутками культури у романі Хуана Мануеля Маркоса «Зима Ґюнтера».

Анотація

Стаття являє собою спробу літературознавчого аналізу роману сучасного парагвайського письменника Хуана Мануеля Маркоса «Зима Ґюнтера» крізь призму постмодерного уявлення про культуру. Художній твір осмислюється авторами в контексті естетики літератур країн Латинської Америки (явища «буму» та «пост-буму»), а також з огляду на світогляд постмодерного мистецтва в цілому, уявлення про культуру як гру. В процесі аналізу тексту виокремлені характерні риси стилю письменника: уривчастість і лаконізм письма, «розірваність»сюжету й довільність композиції, численні алюзії на літературні твори ХХ ст. (інтертекстуальні зв’язки з багатьма творами світового письменства), увага до екзистенційних проблем і категорій, духовних і світоглядних пошуків людини в умовах тоталітаризму, закоріненість в місцеву літературну традицію тощо. Роман «Зима Ґюнтера» Хуана Мануеля Маркоса є яскравим зразком постмодерної прози, що постала на перетині естетичних координат іспаномовного письменства та світової мистецької спадщини, осмислюваних крізь призму особистого екзистенційного досвіду письменника. Окрім того, досліджуваний роман відбиває явище полікультурності, властивій літературам багатьох латиноамериканських країн. Це явище засвідчене насамперед на рівні естетики роману, в якому тісно переплетені міфологічний світогляд корінного населення країни, іспаномовна європейська культура, а також американська популярна культура другої половини ХХ ст. Вагоме місце в тексті посідає «автобіографічний елемент» – особистісні переживання письменника-громадянина, його світоглядні пошуки в умовах вимушеної еміграції