Лінгвокультурний аналіз концептуального простору щедрості в історії російської мови.

Анотація

рії російської мови. У статті зроблено спробу лінгвокультурного аналізу найважливішої константи російської культури – «щедрості». Розглядається динаміка вербальної репрезентації концепту в російській мові XI-XIX століть за даними словників відповідного періоду. Когнітивні ознаки, актуалізовані в лексемах ряду щедрость, милосердие, тороватость, чивость, нескупость, расточительность та ін., виокремлюються відповідно до трикомпонентної структури лінгвокультурного концепту: логіко-раціонального, образно-перцептивного, ціннісного компонентів. У даній статті особливу увагу приділено ціннісному компоненту — актуальності і значущості традиційної для російської лінгвокультури ідеї милосердя, взаємодопомоги (лексеми ряду щедрість), а також антицінності — расточительству, мотовству — негативна оцінка якого виноситься в російській лінгвокультурі, виходячи з пріоритетів ощадливості. В результаті аналізу ми дійшли висновку, що, як в російській мові досліджуваного періоду, так і в сучасній, семантика витрат, витрачання матеріального ресурсу пов’язана з уявленням про «гідну мету», яка формується в рамках комунітарних цінностей взаємодопомоги, милосердя і співчуття, внесених до російської лінгвокультури православ’ям.