Співвідношення понять термін, номен, номенклатура у назвах спорідненості і свояцтва.

Анотація

Яскравим прикладом поєднання антропологічної теорії з когнітивною лінгвістикою є лексичні одиниці на позначення родинних стосунків і свояцтва. Це зумовило актуальність дослідження, оскільки на сучасному етапі в українській мові представлено розвинену систему назв спорідненості та свояцтва, які в мовознавчих розвідках мають назву терміни спорідненості і свояцтва, номенклатура спорідненості і свояцтва чи номени спорідненості і свояцтва. Спеціальне значення, однозначність, точність у вираженні смислу, симетричне співвідношення форми й змісту, уникнення синонімії, відсутність експресивно-стилістичних конотативних значень є характерними ознаками термінів як мовних одиниць. Наведені вище характерні ознаки термінів дають можливість використання їх на позначення родинних стосунків та свояцтва повноправно, як суто термінів багатьма гуманітарними науками. Номенклатура є складовою частиною термінології, це особлива підсистема у складі термінології. Номенклатурний знак може стати терміном, якщо він набуває універсального значення і позначає відповідне наукове поняття. Номени, на відміну від термінів і номенклатури, більше зв’язані з суб’єктивним, оцінним сприйняттям та уявленням про якусь річ. Експресивність, оцінка, певне стилістичне навантаження супроводжують номени як маркери конотативних відносин. У мовознавстві багатозначність, синонімія, експресивна й стилістична забарвленість, різноманітність дериваційних зв’язків лексем на позначення родинних стосунків та свояцтва є джерелом для вивчення культурно-національної конотації цього шару лексики. Розуміння того, що номени як мовні одиниці вступають в різноманітні конотативні відносини, відображають, передають і самі є чинниками національно-мовної картину світу, обумовило дати визначення такому мовному феномену, як номени на позначення родинних стосунків і свояцтва. Це слова чи словосполучення з номінативним значенням родинних стосунків і свояцтва, які характеризуються конотативними відносинами, багатозначністю та синонімією, мають комунікативно-прагматичні, етносоціокультурні ознаки й відображають ментальні риси народу. Але витоками їх функціонування в мові як номенів є відповідна терміносистема на позначення родинних стосунків і свояцтва, де вони функціонують як суто терміни. Багатство дериваційних відношень і конотацій, різноманітні засоби метафорізації номенів на позначення родинних стосунків і свояцтва ми зустрічаємо в пам’ятках усної народної творчості, в поезії та літературі, а також в розмовно-побутовому стилі мовлення. Це є найяскравішим прикладом того, як у процесі детермінологізації в мові слово починає «нове життя». Безцінний матеріал для вивчення цього матеріалу, як певного мовного, історичного і етнокультурного коду свого народу, дає рідна українська мова.