Коли і як «перекладати» власні назви.
Ключові слова:
переклад, власна назва, атрибут права, лексичне значення, передача онімної інформаціїАнотація
У статті описуються методи ідентифікації і презентації онімної лексики як основного атрибута права і вживання великої літери. Аналізуються проблеми адекватного перекладу чи передачі засобами іншої мови адресної і/або змістовної інформації про конкретного власника, зосередженій у мовній формі офіційного імені.Посилання
Розенталь, Д. Э. Прописная ии строчная? (Опыт словаря-справочника) [Текст] / Д. Э. Розенталь – М. : Рус. яз., 1985. – 328 с.
Ермолович, Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур [Текст] / Д. И. Ермолович. – М. : Р. Валент, 2001. – 200 с.
Суперанская, А. В. Лингвистические основы практической транскрипции имен собственных [Текст] : автореф. дисс. ... к. филол. н. / А. А. Суперанская. – М., 1958. – 23 с.
Суперанская, А. В. Общая теория имени собственного [Текст] / А. В. Суперанская. – М. : Наука, 1973. – 366 с.
Гиляревский, Р. С. Иностранные имена в русском тексте [Текст] / Р. С. Гиляревский, Б. А. Старостин – М. : Международные отношения, 1978. – 239 с.
Пономарів, О. Культура слова [Текст] : Мовностилістичні поради. 3-тє вид., стереотип. : [навч. посібник] / О. Пономарів – К. : Либідь, 2008. – 240 с.
Український правопис [Текст] / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – К. : Наукова думка, 2005. – 240 с.
Мозговий, В. І. Фононіми, морфоніми, графоніми, або методика передачі власних назв засобами спорідненої мови [Текст] / В. І. Мозговий // Функциональная лингвистика : сборник научных работ / Крымский республиканский институт последипломного образования; научный редактор А. Н. Рудяков – Симферополь, 2010. – Том № 2. – С. 102—104.
