Парадигмальність середньовічного міста – між трансцендентною метою і земною прагматикою.

Анотація

Виявляється концептуальні екзегези, які легалізували в уявленої картині світу Середньовіччя феномен міста. Зазначається, що середньовічне місто затвердилося у світогляді цієї доби як один і бажаних просторів реалізації Respublica Christianorum, як утілення трансцендентних і земних змістів сумісності християн, як договірна спільність, що оберігає людину від загроз гріховного світу і надає їй плідну можливість удосконалення. Таке уявлення було легалізоване завдяки Августинової доктрині civitas permixta, яка поєдналась з інтерпретацією ідеї античного civitasа. Такий синтез був покликаний затвердити новий соціально-політичний порядок – справедливого миру і злагоди всіх соціальних елементів в місті, вільного життя городян. Протистояла доктрині civitas permixt імперська ідея, яка лишала індивідів і асоціації вільного вибору, можливості удосконалюватися і служити трансцендентному. Формування середньовічного міста мало як духовні, так і прагматично- мирські задачі, які втілювалися «земними засобами» і затверджували особисту атмосферу міста, яка вміщувала в себе трансцендентні прагнення християнства і мирські, корпоративно- природні бажання людей жити в злагоді, поєднуючись у духовно-виробничі асоціації.