Літературно-критичний дискурс першого українського Ренесансу.

Анотація

Національний літературний процес початку ХХ ст. – складне, багатогранне, неоднозначне культурне явище, значення якого для подальшого розвитку української літератури неможна недооцінювати. Стрімкі зміни політичного, економічного,соціального контексту доби мотивувало динаміку розвитку літературного процесу. Літературна полеміка 1925-28 рр. стала логічним наслідком активних пошуків діячами мистецтва шляхів подальшого розвитку молодої національної літератури. У роботі основну увагу акцентовано на літературно-критичній діяльності найбільш вагомих учасників дискусії, серед яких – М. Хвильовий, М. Зеров, С. Пилипенко. Коло питань, що стали предметом палкої полеміки і мали принципове значення,- визначення вектора руху національної літератури, можливість її орієнтації на Європу; ставлення до теорії «масовізму», визначення домінантних якісних характеристик творця художніх творів, пошук напрямків підвищення якості письменницької продукції, рівня майстерності діячів мистецтва. Важливо при цьому враховувати ідеологічну платформу, що суттєво коригувала хід літературної дискусії. У статті основний акцент зроблено на ідейно-естетичних зіткненнях керівника селянських письменників «Плуг» С. Пилипенка, полеміста М. Хвильового та теоретика «неокласиків» М. Зерова, сутність яких повно ілюструє тодішня періодична преса. Таким чином, у роботі виділено принципові протиріччя авторських концепцій щодо важливих питань культурного розвитку національної літератури.